Ви є тут

Іржа плодових зерняткових дерев: поширення патології та рослини-господарі збудників із роду Gymnosporangium

У результаті фітопатологічного обстеження насаджень плодових садів різної форми власності встановлено, що з кожним роком іржа плодових зерняткових дерев набуває все більшого поширення та розвитку і досягає епіфітотії. Іржа має хронічний прояв розвитку, де види з роду Juniperus L. є рослинами-живителями та екологічною нішею для збудників з роду Gymnosporangium і постійним джерелом інфекції, а плодові зерняткові рослини є проміжними господарями. Спермогоніальна та еціальна стадії збудника Gymnosporangium tremelloides Hartig відбуваються на яблуні: G. sabinae G. Winter, (1882) (син. G. fuscum DC. (1805)) – груші; G. dobrozrakovae Mitrof. – яблуні і груші; G. confusum Plowr. – айві та груші. Теліостадія збудника G. tremelloides Hartig проходить на Juniperus communis L.; G. sabinae Wint. – на Juniperus excelsa, J. foetidissima, J. oxycedrus, J. phoenicea, J. sabina; G. dobrozrakovae Mitrof. – на J. excelsa, J. foetidissima; G. confusum Plowr. – на J. foetidissima, J. macropoda, J. oxycedrus, J. phoenicea. У результаті мікроскопічних досліджень встановлено, що у патологічному комплексі уражених органів груші присутні декілька видів збудників роду Gymnosporangium, а саме G. sabinae G. Winter, G. dobrozrakovae Mitrof., G. confusum Plowr., де домінування мали G. sabinae G. Winter. В 2012 році нами було виявлено симптоми іржі на листі яблуні у вигляді поодиноких жовтих плям, при цьому поширення було в межах 3 %. У результаті ідентифікації було встановлено, що збудниками іржі листя яблунь є гриби G. tremelloides Hartig та G. dobrozrakovae Mitrof., при цьому значне домінування мав G. tremelloides Hartig. У 2021 році відсоток поширення та розвитку даної патології становив у межах 25–30 % та 2–3 бали, відповідно. В 2018 році нами було відмічено поодинокі малочисельні плями на листі айви звичайної викликані збудником G. confusum Plowr.
Ключові слова: плодові зерняткові дерева, іржа, збудник, Gymnosporangium, Juniperus L.
 
Посилання: 
1. Helfer S. Overwiev of the rust fungi (Uredinales) occurring on Rosaceae in Europe. Nova Hedvigia, 2005. Issue 81(3–4). P. 325–370.
2. Karlsson K. The distribution of Gymnosporangium fuscum and its implication on pear cultivation in Sweden. Bachelor Project, Sweriges Lantbruksuniversitet, Alnarp, Sweden. URL: http://ex-epsition.Slu/ se/2199/1/pear_rust.bachelor.pdf.
3. Ivarsson K. Studies of enwironmental factors (temperature and relative humidity) effecting the devepment of pear rust (Gymnosporangium sabinae) and studies of control methods. Horticulture and Agricultural Science Department of Plant Protection Biology, Faculty of Landscape Planning, Sveriges lantbruksuniversitet. Alnarp, 2011. 30 p.
4. Filipp M., Spornberger A., Schildberger B. Monitoring of pear rust (Gymnosporangium sabinae) in Austria and implications for possible control strategies. Proc. 15th International Conference on Organic Fruitgrowing, February 20–22, 2012. Fordergemeinschaft Oekologischer Obstbau. Hehenheim, 2012. P. 65–73.
5. Europran pome fruit genetic resources evaluated for diseare resistance / M. Kellerhals et al. Trees. 2012. Vol. 26. P. 179–189.
6. Об инвазии Gymnosporangium sabinae (Dicks.) G. Winter и эпифитотии ржавчины груши в Беларуси. Актуальные проблемы изучения и сохранения фито- и микобиоты: материалы III Междунар. науч.-практ. конф. / Поликсенова В.Д. и др. Минск: БГУ, 2020. С. 54–56.
7. Марков І.Л. Практикум із сільськогосподарської фітопатології. Київ: Урожай, 1998. 272 с.
8. Определитель болезней сельскохозяйственных культур / Хохряков М.К. и др. Л.: Колос, 1984.
9. Окрушко С.Є., Вергелес П.М. Хвороби і шкідники лісових та садово-паркових культур: навч. посіб. Вінниця: ВНАУ, 2020. 275 с.
10. Определитель высших растений Украины / отв. ред. Ю.Н. Прокудин. Киев: Наук. думка, 1987. 548 с.
11. Собко В.Г. Визначник рослин Київської області. Київ: Фітосоціоцентр, 2009. 374 с.
12. Mosyakin S.L. Preliminary List of Recent Additions to Alien Flora of the Ukraine, Folia Geobot. et Phytotaxon. 1991. Vol. 48. No. 4. P. 28–34.
13. Мозолевская Е.Г., Катаев О.А., Соколова Э.С. Методы лесопатологического обследования очагов стволовых вредителей и болезней леса. Москва: Лесная промышленность, 1984. 152 с.
14. Федоров Н.И. Лесная фитопатология. Минск: БГТУ, 2004. 462 с.
15. Защита леса / Звягинцев В.Б. и др. Минск: Белорусский государственный технологический университет, 2019. 164 с.
16. Методы изучения лесных сообществ / Е.Н. Андреева и др. Санкт-Петербург: НИИ Химии СПбГУ, 2002. 240 с.
17. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур / В.П. Омелюта та ін. Київ: Урожай, 1986. 296 с.
18. Методы определения болезней и вредителей с.-х. растений / перевод с немецкого К.В. Попковой, В.А. Шмыгли. Москва, 1987. 304 с.
19. Index Fungorum. URL: http://www.indexfungorum.org.

 

Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon marchenko_2022-1-192-197.pdf576.38 КБ