Стаття присвячена визначенню оптимальних строків сівби сої за стійкого прогрівання ґрунту, розглянуто обробку стратифікатором ПРСМ-5 та чизельну обробку на фоні передпосівного коткування. З використанням ґрунтообробних агрегатів трьох типів проведено аналіз ефективності різних прийомів основного обробітку на фоні різних агротехнічних прийомів. Оптимальні строки сівби сої визначено за стабільного прогрівання ґрунту до 8–10 o С за обробки стратифікатором ПРСМ-5 та до 10–12 o С за чизельної культивації на фоні передпосівного коткування. Дослідження показали, що щільність ґрунту залежить насамперед від способу основного обробітку. Аналіз показників щільності ґрунту загалом показав, що після обробки стратифікатором ПРСМ-5 вона була дещо меншою і становила в середньому 1,04 г/см3 , а після чизельної обробки – 1,09 г/см3 . Аналіз структурного складу ґрунту показав, що найкраща структурна будова ґрунту спостерігалася за обробки стратифікатором ПРСМ-5 завдяки винесенню найбільш агрономічно цінних грудок ґрунту з нижніх шарів на поверхню, при цьому структурний коефіцієнт був високим і сягав 2,36, за чизельної обробки – 2,08. Аналіз запасів продуктивної вологи наприкінці вегетації показав, що під час чизельної обробки вони витрачалися більш раціонально, у фазу повної стиглості після обробки стратифікатором ПРСМ-5 – становили 57 мм, а після обробки чизелем – 69 мм. Отримані експериментальні дані свідчать про те, що за умов сухої погоди найкращий врожай формувався за обробки стратифікатором ПРСМ-5 у другий строк сівби, за чизельного розпушування – під час першого та передпосівного коткування.

Ключові слова: соя, обробіток ґрунту, стратифікатор ПРСМ-5, щільність, структура, урожайність.