Ви є тут

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ОСНОВ ПЕРЕХОДУ ВІД ПОЛИЦЕВОГО ДО БЕЗПОЛИЦЕВОГО І ПОВЕРХНЕВОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ ДО СЕРЕДИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20 ст.

Викладений історичний шлях розвитку і становлення системи основного обробітку грунту. Акцентовано увагу на історичних передумовах мінімізації механічного обробітку ґрунту. Висвітлена роль вітчизняних вчених в розробці теоретичних і практичних основ мінімізації обробітку. Доведено, що до початку 20 ст. глибина зяблевого обробітку зростала, а з 20 ст. – диференціюється залежно від грунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей культур. Історичні джерела засвідчують, що за переходу від цілинної і перелогової систем землеробства до парової постала проблема посух та захисту від водної і вітрової ерозій. Ерозія, на думку більшості вчених (В.В. Докучаєва, П.А. Костичева та ін.), є наслідком висушування грунту за глибокого обробітку плугом. Встановлено, що в 19 ст. глибокий обробіток плугом, порівняно з ралом і сохою, вважався головним агрозаходом інтенсифікації землеробства, мета якого – прискорена мобілізація поживних речовин грунту. Український фермер І.Є Овсінський вперше в рільництві запропонував поверхневий обробіток грунту на межі 19 і 20 тисячоліть. З цією метою він сконструював культиватори з плоскорізальними робочими органами, які добре підрізають бур’яни, розпушують грунт на 5-6 см, не перевертаючи оброблюваного шару. Більшість наукових установ і дослідників виступили з різкою критикою висновків І.Овсінського.

Ключові слова: еволюція, ерозія, плуг, бур’яни, грунт, полицевий обробіток, безполицевий обробіток.

Посилання: 
  1. Примак І.Д., Єщенко В.О., Манько Ю.П. Ресурсозберігаючі технології механічного обробітку грунту в сучасному землеробстві України. Київ: «КВІЦ», 2007. 272 с.
  2. Примак І.Д., Ткачук В.М., Центило Л.В. Історія агрономічної науки і техніки. ТОВ «Нілан – ЛТД». Вінниця, 2014. 262 с.
  3. Примак І.Д., Войтовик М.В. Ерозія і технологія обробітку грунту: історія розвитку наукових поглядів до початку другої половини 20 століття. Агробіологія. 2015. № 2 (121). С. 5–12.
  4. Менделеев Д.И. Об углублении пахотного слоя подзолистых и черноземных почв. Тр. Вольного эконом. об-ва. 1866. Т. 2. Вьш. 3. С. 253–263.
  5. Костычев П.А. Почва, ее обработка й удобрение. С.-Пб.: Типогр. М. Стасюлевича, 1898. 316 с.
  6. Стебут И.А. Обработка почвы. Русское сельское хозяйство. Москва, 1871. 44 с.
  7. Соболев В.В. Розвитие эрозионных процессов на территории европейськой части СССР и борьба с ними. Москва: Изд-во АН СССР, 1960. Т. 2. C. 27–129.
  8. Измаильский А. Влажность почвы и грунтовая вода в связи с рельефом местности и культурным состоянием поверхности почвы: Результаты исследований влажности почвы в Полтавском уезде с 1886 по 1896 год. Полтава: Типо-Литография Л. Фишберга, Александровская ул., соб. дом, 1894. 323 с.
  9. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь: Издание в пользу пострадавших от неурожая. С.-Петербург: Типография Е. Евдокимов, Б. Итальянськая. № 11. 1892. 96 с.
  10. Ряба О.І. Еволюція знарядь основного обробітку грунту доіндустріального періоду за примітивних і екстенсивних систем землеробства в Україні. Агробіологія : зб. наук. праць Білоцерківського НАУ. Біла Церква, 2010. Вип. 4 (80). С. 82–87.
  11. Костичев П.А. Очерки залежного степного хозяйства: избр. тр. Москва: Изд. АН СССР, 1951. С. 405–450.
  12. Шишкин А.Н. К вопросу об уменьшении вредного действия засух на растительность. С.-Петербург, 1876. С. 36–69.
  13. Овсинський И. Новая система земледелия. Киев: Тип. С.В. Кульженко, 1899. 173 с.
  14.  Бертенсон В. По хозяйствам юга России (Бесарабская губ.). Записки Императорского общества сельського хозяйства южной России. 1900. 3. С. 17–31.
  15.  Новиков Ю.Ф., Истрати А.К. Эволюция техники земледелия и проблема эрозии. Кишенев: Штиица, 1983. 210 с.
  16.  Прянишников Д.Н. Агрохимия: избр. соч. Т.І. Москва: Колос, 1965. 767 с.
  17.  Калениченко Д. Верный урожай ежегодно в 300 и больше пудов с десятины даже без дождя по ,,Новой системе земледелия” Ив. Овсинського, применяемой свыше 30 лет в России. Дешевая обработка земли. XVII издание, значительно исправленное и дополненное. Москва, 1910. С. 8–26.
  18.  Эван А.Х. О системе Овсинського. Ведомости сельського хозяйства и промышленности, 1903. № 39. С. 13-17.
  19. Васильев Н.К. Накопление и сбережение почвенной влаги на черноземе путем механической обработки. Сельськое хозяйство и лесоводство, 1907. № 8.  С. 18–24.
  20.  Модестов А.П. Главнейшие вопросы южно-русского земледелия (По многолетним работам опытных учреждений). Издание Т-ва «Агрономь», М. Дмитровка, 3. 1914. 224 с.
  21. Грауздин Ф. Обработка полей в новом освещении. Сельское хозяйство и лесоводство. 1906. № 12. С. 317–354.
  22.  Ротмистров В. Мелкая вспашка на чорнозем. Нужды деревни, 1909. №9. С. 13–26.
  23.  Винер В.В. Общее земледелие. Москва: Новая деревня, 1923. Вып. 1. 276 с.
  24.  Мосолов В.П. Сочинения: Углубления пахотного слоя. Москва: Госсельхозиздат, 1954. Т.4. 267 с.
  25.  Франкфурт С.Л. Что надо знать земледельцу, чтобы успешно возделывать сахарную свеклу. Киев: Тип. С.В. Кульженко, 1913. 94 с.
  26.  Ремер Т. Свекловодство: Настольная книга по свекле / Перевод с немецкого; под ред. И.В. Якушкина. Москва: НТУ ВСНХ СССР, 1929. 251 с.
  27.  Кибасов П.Т. Основная обработка почвы под полевые культуры в Молдавии. Кишинев, 1970. 265 с.
  28. Соколов Н.С. Общее земледелие: учебное пособие для сельскохозяйственных вузов. Москва: Сельхозгиз, 1935. 665 с.
  29. Сидоров М.И. Как относиться к системе И.Е Овсинського? Земледелие. 1992. № 7–8. С 44–45.
  30. Почвозащитное земледелие / под ред. А.И. Бараева. Москва: Колос, 1975. 304 с.

 

Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon prymak-agro-1-2018-17-27.pdf303.82 КБ