Метою дослідження було проведення об’єктивного аналізу ефективності технологічних прийомів контролю розвитку осоту рожевого та сивого серед промислових насаджень винограду, враховуючи їх особливості та сучасні заходи боротьби. Обліки чисельності та розвитку бур'янів, проведені в кінці фази росту пагонів винограду на ділянках, ґрунт яких утримувався у стані чорного пару, довели, що частота поширення рослин осоту рожевого та сивого у складі різних біолого-ценотичних угрупувань досягала 53,1–57,4 % з середньою чисельністю 3,4–3,7 шт./м2, які розвивалися віссю ряду кущів та захисної смуги. Вирощування в міжряддях винограду проміжних культур, озимого жита і щавлю кислого зумовлює якісні та кількісні зміни у формуванні видового складу, чисельності і розвитку бур'янів, зокрема багаторічних – осоту рожевого та сивого. У секторах міжрядь, вільних від проміжних культур, віссю ряду кущів та захисної смуги розвиток осоту рожевого та сивого суттєво не відрізняються від аналогічних процесів на ділянці, що утримувалася постійно у стані чорного пару. Встановлено, що традиційні прийоми контролю малоефективні, оскільки не забезпечують повного видалення бур'янів, потребують великих витрат матеріальних та фінансових ресурсів. Найбільш перспективним для скорочення витрат та досягнення максимальної ефективності в боротьбі з осотом рожевим та сивим є комплексне застосування агротехнічних, фітоценологічних та хімічних заходів, з обов’язковим урахуванням біологічних особливостей розвитку бур’яну.

Ключові слова: сегетальна рослинність, забур'яненість, гербіциди, аналіз ефективності технологічних прийомів, озиме жито, щавель кислий, прийоми культивування насаджень, осот рожевий, осот сивий.