У статті здійснено всебічний системний огляд наукових даних щодо еколого-біологічних властивостей Portulaca oleracea L. з урахуванням глобального та українського контекстів. Відповідно до протоколу PRISMA, проаналізовано 67 релевантних наукових публікацій за період 1990–2024 рр. із баз даних Scopus, Web of Science, PubMed та Google Scholar, з яких 34,3 % класифіковано як дослідження високої якості. Висвітлено морфологічні, анатомо-фізіологічні та фітохімічні особливості портулаку городнього, зокрема його унікальну здатність до адаптації в умовах кліматичних стресів завдяки переключенню між C4 - і CAM-типами фотосинтезу. Детально розглянуто механізми солестійкості виду, який витримує концентрації NaCl до 400 мМ, що робить його перспективним агентом для фітодесалінізації ґрунтів. Виявлено значні регіональні диспропорції у сприйнятті виду: якщо в країнах Азії, Середземномор’я та США P. oleracea визнано «superfood» (джерело омега-3 жирних кислот, антиоксидантів) та цінною фармакологічною культурою, то в Україні він переважно трактується як агресивний сегетальний бур’ян. Статистичний аналіз показав, що частка вітчизняних досліджень становить лише 4,5 % від загального масиву, причому більшість з них ігнорує екологічний потенціал рослини. Авторами ідентифіковано критичну прогалину в наукових знаннях: відсутність даних щодо акумуляції портулаком радіонуклідів 137Cs, 90Sr та важких металів у постчорнобильських ландшафтах. Обґрунтовано необхідність переоцінки виду як ефективного біоіндикатора техногенного навантаження та інструменту рекультивації деградованих агроекосистем в умовах змін клімату.

Ключові слова: портулак городній, біологічний моніторинг, фітоіндикація, кліматичні зміни, екологічна адаптація, фітодесалінізація, радіоекологія.