Ви є тут

ОЦІНКА СЕЛЕКЦІЙНИХ НОМЕРІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ НА АДАПТИВНІСТЬ ЗА КІЛЬКІСТЮ ЗЕРЕН ІЗ ГОЛОВНОГО КОЛОСУ

doi: 10.33245/2310-9270-2018-142-2-60-70

Наведено особливості формування кількості зерен у головному колосі в селекційних номерів пшениці м’якої озимої, отриманих у результаті гібридизації різних екотипів, у контрастні за гідротермічними показниками роки досліджень. Визначено кореляційні зв’язки між озерненістю головного колосу й елементами структури врожайності. Установлено їх вплив на формування продуктивності колосу й урожайність зерна пшениці м’якої озимої. У роки досліджень мінливість кількості зерен у головному колосі найбільшою мірою (53,96 %) була обумовлена взаємодією факторів генотип і умови року. Частка мінливості, що обумовлена генотипом становила 31,02 %, а вплив умов року – лише 7,90 %. За ранжуванням досліджуваних генотипів, за кількістю зерен із головного колосу і показниками пластичності і стабільності, високі місця в рейтингу адаптивності сорту посіли селекційні номери 22 КС (степовий екотип/США), 42 КС (степовий екотип/лісостеповий екотип) і 54 КС (лісостеповий екотип/лісостеповий екотип). Виділені за результатами досліджень селекційні номери 22 КС, 42 КС і 54 КС включені нами в подальшу селекційну роботу для створення вихідного матеріалу і сортів з високим рівнем продуктивності й адаптивності для умов Лісостепу України.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, селекційні номери, екотипи, кількість зерен, головний колос, кореляційні взаємозв’язки, параметри адаптивності, рейтинг адаптивності сорту.

 

Посилання: 
1. Сільське господарство України. Статистичний збірник. Рослинництво. 2013. 82 с.
2. Гадзало Я.М., Кириченко В.В., Дзюбецький Б.В. Стратегія інноваційного розвитку селекції і насінництва зернових культур в Україні. Київ-Харків-Дніпро, 2016. 32 с.
3. Бурденюк-Тарасевич Л.А., Лозінський М.В. Принципи підбору пар для гібридизації в селекції озимої пшениці T. aestivum L. на адаптивність до умов. Фактори експериментальної еволюції організмів: зб. наук. пр. Національна академія наук України, АН України, Інститут молекулярної біології і генетики, Укр. т-во генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова. Київ. Укр. т-во генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова, 2015. Т. 16. С. 92–96.
4. Литвиненко М.А. Реалізація потенціалу пшеничного поля. Насінництво. № 6, 2011. С. 1–7.
5. Machold J., Honeremeier B. Impact of climate change on cultivar choice: adaptation strategies of farmers and advisors in German gereal production. Agronomy, 2016. Vol. 6 (40).
6. Моргун В.В., Ляшок А.К., Григорюк І.П. Сучасний стан проблем терморезистентності озимої пшениці у зв’язку з глобальними змінами клімату. Физиол. и биохим. культ. раст. Київ, 2003. Т. 35, № 6. С. 463–493.
7. Чепур Г.Т., Гуменюк О.В., Марченко М.В. Географічно віддалені сорти озимої пшениці розсадника 14th FAWWON як вихідний матеріал для селекції. Науково-технічний бюлетень Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла. Миронівка, 2009. Вип. 9. С. 33–43.
8. Терновская Т.К., Антонюк М.З. Геномная и хромосомная инженерия пшеницы для использования генетического потенциала ее дикорастущих сородичей. Идеи Н. И. Вавилова в современном мире. Тезисы докладов ІІІ Вавиловской международной конференции. Санкт-Петербург, 6-9 ноября 2012 г. СПб.: ВИР, 2012. 215 с.
9. Лукьяненко П.П. Основные итоги работ по селекции озимой пшеницы на Кубанской сельскохозяйственной опытной станции. Избр. труды. М.: Колос, 1973. С. 11–33.
10. Лелли Я. Селекция пшеницы: теория и практика. М.: Колос, 1980. 384 с.
11. Формирования урожая основных сельскохозяйственных культур / пер. с чеш. З. К. Благовещенской. М.: Колос, 1984. 367 с.
12. Сухоруков А.Ф. Изменчивость элементов продуктивности сортов озимой пшеницы в условиях засухи. Селекция и семеноводство. М., 1989. № 3. С. 10–12.
13. Жогин А.Ф. О принцыпах моделирования карликовых сортов озимой мягкой пшеницы. Сельхоз. Биология. М.: 1999. №3. С. 33–39.
14. Орлюк А.П. Генетика пшениці з основами селекції. Херсон: Айлант, 2012. 436 с.
15. Шпаар Д. Зерновые культуры: выращивание, уборка, хранение и использование. К.: Издательский дом “Зерно”, 2012. 704 с.
16. Бурденюк-Тарасевич Л.А., Лозінський М.В. Зернова продуктивність ліній пшениці м’якої озимої отриманих від схрещування батьківських форм різного еколого-географічного походження. Агробіологія: збірник наукових праць. Білоцерків. нац. аграр. ун-т. Біла Церква, 2014. № 1 (109). С. 11–16.
17. Куперман Ф.М. Биология развития культурных растений. Москва: Высшая школа, 1982. 343 с.
18. Бурденюк-Тарасевич Л.А. Вивчення та використання в селекції озимої пшениці генетичного різноманіття, що виникло внаслідок опромінення в зоні аварії Чорнобильської АЕС. Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Генетичні ресурси для адаптивного рослинництва: мобілізація, інвентаризація, збереження, використання”. Оброшино, 2005. С. 75–77.
19. Власенко В.А. Оцінка адаптивності сортів пшениця м’якої ярої. Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. Київ. Алефа, 2006. С. 93–103.
20. Кириленко, В.В. Новий підхід у селекції озимої м’якої пшениці з підвищеним рівнем адаптивності до екстремальних умов вирощування в Лісостепу. Науково-технічний бюлетень Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла. Миронівка, 2009. Вип. 9. С. 51–63.
21. Бурденюк-Тарасевич Л. Пшеница. Глубина генетического потенциала. Зерно. 2010. № 4 (48). С. 49–51.
22. Базалій В.В., Бабенко С.М., Лавриненко Ю.О., Плотнік С.Я., Бойчук І.В. Селекційна цінність нових сортів озимої пшениці сербської селекції за параметрами адаптивності врожайності зерна при різних умовах вирощування. Фактори експериментальної еволюції організмів: зб. наук. пр. НАН України, НААН України, АМН України, Укр.
т-во генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова. Київ. Логос, 2010. С. 94–98.
23. Волкодав В.В. Методика державного випробування сортів рослин на придатність до поширення в Україні: Заг. част. Охорона прав на сорти рослин: Офіційний бюл. К.: Алефа, 2003. Вип. 1, ч. 3. 106 с.
24. Гужов Ю.Л., Кесаварао П.С., Велланки Р.К. Тритикале – достижения и перспективы селекции на основе математического моделирования. Монография. М.: Изд–во. УДН, 1987. 232 с.
25. Рокицкий П.Ф. Биологическая статистика. Мн.: Вышэйшая школа, 1973. 320 с.
26. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. М.: Агропромиздат, 1985. 351 с.
27. Finlay K.W., Wilkinson G. N. The analysis adaptation in a plant breeding programme. Aust. J. Agric. Res. 1963. Vol. 14. P. 742–754.
28. Хангильдин В.В., Литвиненко Н.А. Гомеостатичность и адаптивность сортов озимой пшеницы. Науч.-техн. бюл. ВСГИ. № 18-1981. Вып. 1 (39). С. 8–14.
29. Кильчевский А.В., Хотылева Л. В. Метод оценки адаптивной способности и стабильности генотипов, дифференцирующей способности среды. Сообщение І. Обоснование метода. Генетика. 1985. Т. ХХІ. №9. С. 1481–1489.
30. Снедекор Дж. У. Статистические методы в применении к исследованиям в сельском хозяйстве и биологии / пер. с англ. В. Н. Перегудова. М.: Сельхозиздат, 1961. 503 с.
31. Шульгин А.М. Агрометеорология и агроклиматология. Ленинград. Гидрометеоиздат, 1978. 200 с.

 

Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon lozinskiy_2_2018.pdf (37)269.9 КБ