Ви є тут

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ОСНОВ ПЕРЕХОДУ ВІД ПОЛИЦЕВОГО ДО БЕЗПОЛИЦЕВОГО І ПОВЕРХНЕВОГО ТА НУЛЬОВОГО ОБРОБІТКІВ ГРУНТУ В УКРАЇНІ З СЕРЕДИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20 ст. ДО СЬОГОДЕННЯ

 

Висвітлено еволюційний шлях розвитку теоретичних і практичних основ основного обробітку грунту з середини першої половини 20 ст. до сьогодення. Гіпертрофована ідеологізація науки, державна монополізація вчення академіка В.Р. Вільямса з 30-х до 50-х років 20 ст. нанесли великих втрат аграрній і, зокрема, землеробській науці та галузі сільського господарства. Трагедія Вільямса полягала в абсолютизації оструктуреності грунту та універсалізації розробленої ним травопільної системи землеробства.

До 50-х років у рільництві безроздільно панувала культурна оранка на глибину не менше 20–22 см. Першим у колишньому СРСР відмовився від плуга Т.С. Мальцев, який рекомендував проводити один раз у 4–5 років глибокий безполицевий обробіток, а в решту часу – поверхневий (до 8 см) чи мілкий (10–12 см) обробітки дисковими знаряддями. Особливо дискусійним після праць Т.С. Мальцева стало питання диференціації оброблюваного шару грунту за безполицевого і поверхневого обробітку. Вирішальним поштовхом для розвитку теоретичних і практичних основ мінімізації обробітку  послужила ґрунтозахисна система землеробства, рекомендована колективом науковців бувшого Всесоюзного НДІ зернового господарства на чолі з О.І. Бараєвим. В основі її покладено безполицевий обробіток, сівбу стерньовими сівалками, кулісні й буферні посіви, снігозатримання тощо.

Піонерами повної відмови від полицевого обробітку в Україні у 80–90-х роках виступили І.Є. Щербак, Ф.Т. Моргун, М.К. Шикула, С.С. Антонець та їхні учні й послідовники.

На сьогодні переважна більшість вітчизняних вчених вважає найбільш ефективним у сівозмінах диференційований різноглибинний обробіток грунту, що передбачає чергування різних способів, заходів і засобів обробітку залежно від екологічних умов, біологічних особливостей культур, структури посівних площ, систем удобрення, захисту рослин тощо. На думку науковців, із 30 млн. га орних земель в Україні мінімальний обробіток можливий на 3, а нульовий – 5,49 млн. га.

Ключові слова: обробіток, грунт, еволюція, плуг, плоскоріз, ерозія, мінімізація, диференціація.

Посилання: 
1. Ряба О.І., Єщенко В.О., Примак І.Д. Від полицевого до безполицевого та нульового обробітку грунту: історія розвитку і сучасний стан в Україні. Зб. наук. праць Уманського національного університету садівництва. Умань, 2011. Вип. 76. С. 61–74.
2. Вильямс В.Р. Почвоведение. Земледелие с основами почвоведения. М.: Сельхозгиз, 1939. 447 с.
3. Соколов Н.С. Общее земледелие. М.: Сельхозгиз, 1935. 642 с.
4. Тулайков Н.М. Рецензия на книгу В.Р. Вильямса "Почвоведение, общее земледелие с основами почвоведения". М.: Сельхозгиз, 1963. С. 91–290.
5. Тулайков Н.М. К вопросу об основной вспашке почвы. Газета "Социалистическое земледелие". 4 мая 1932 года.
6. Тулайков Н.М. Критика травопольной системы земледелия. Избр. соч. М.: Сельхозихдат, 1963. 312 с.
7. Фолкнер Э. Безумие пахаря. М.: Сельхозгиз, 1959. 227 с.
8. Мальцев Т.С. Вопросы земледелия: сб. статей и выступлений. М.: Сельхозгиз, 1955. 432 с.
9. Мальцев Т.С. Полевое хозяйство на рельсы современных требований. Сельское хозяйство Сибири, 1963. № 2. С. 3–5.
10. Мальцев Т.С. Земля полна загадок. Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1969. 100 с.
11. Тюрин И.В. Из результатов работ бригады АН СССР по изучению системы обработки почвы по способу Т.С. Мальцева на Шандринской опытной станции. Почвоведение. 1957. № 8. С. 1–11.
12. Бахтин П.У. Исследования физико-механических и технологических свойств основных типов почв СССР. М.: Колос, 1969. 272 с.
13. Рабочев И.С., Бахтин П.У. Индустриализация земледелия и плодородие почв. Проблемы земледелия. М.: Колос, 1978. С. 157–160.
14. Бахтин П.У. Проблемы обработки почвы. М.: Знание, 1969. 61 с.
15. Сдобников С.С. Пути повышения эффективности обработки почвы. Земледелие. 1976. №1. С. 30–31.
16. Медведев В.В., Лактіонова Т.М. Ґрунтово-технологічні вимоги до ґрунтообобних знарядь і ходових систем машинно-тракторних агрегатів. Харків: КП "Друкарня № 13", 2008. 68 с.
17. Барсуков Л.Н. Оборачивание пахотного слоя как основной элимент вспашки. Химизация социалистического земледелия. 1937. №7. С. 76–89.
18. Попов Ф.А. Проблеми обробітку грунту. Вісник сільськогосподарської науки. 1975. № 8. С. 24–32.
19. Ревут И.Б. Теоретическое обоснование новых елементов технологии обработки почв. Теоретические вопрос обработки почв. Л., 1969. Вып. 2. С. 17–23.
20. Ревут И.Б. Научные основы минимальной обработки почвы. Земледелие. 1970. № 2. С. 17–23.
21. Галюк М.Х. Родючість окремих шарів чорнозему звичайного середньогумусного глибокого. Степове землеробство. К., 1978. Вип. 12. С. 25–31.
22. Бараев А.И. О научных основах земледелия в степных районах. Вестник сельскохозяйственной науки. 1976. № 4. С. 22–35.
23. Бараев А.И. Новое в земледии восточных районов страны. Земледелие, 1967. № 11. С. 16–21.
24. Щербак И.Е. Почвозащитная технология возделывания зерновых культур в южных районах Украины / под. ред. А. И. Бараева. М.: Колос, 1979. 239 с.
25. Моргун Ф.Т. Обработка почвы и урожай. М.: Колос, 1981. 288 с.
26. Відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві: наукова монографія. Національний аграрний університет України / за ред. М.К. Шикули. К: П.Ф. «Оранта», 1998. 680 с.
27. Круть В.М., Танчик С.П. До питання застосування безполицевого обробітку під зернові культури. Науковий вісник Національного аграрного університету. К, 2002. Вип. 47. С. 13–18.
28. Сайко В.Ф, Малієнко А.М. Системи обробітку грунту в Україні. К.: ВД "ЕКМО", 2007. 44 с.
 
Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon prymak_2_2018.pdf (212)260.97 КБ