Ви є тут

Маловідомі факти наукової спадщини О.О. Ізмаїльського (до 170-річчя з дня народження)

О.О. Ізмаїльський вперше висвітлив питання походження українських степів, стадію їх розвитку, причини виникнення посух та розробив i впровадив у рільничу практику науково обґрунтований комплекс організаційних, агротехнічних i меліоративних заходів боротьби з ними. Вчений-експериментатор довів, що посухи спричиняє не клімат, зокрема, річна сума атмосферних опадів, а характер (культурний стан) поверхні поля i оструктуреність ґрунту. Вказав на необхідність снігозатримання, розробив i впровадив ефективні заходи його проведення, які актуальні донині: кулісні пари, мульчування, нарізання валів сніговими плугами тощо. Рекомендував артезіанські колодязі, створення штучного рельєфу, терасування схилів, загати, заліснення в боротьбі з посухами. Очолював прихильників глибокої оранки, яку пропагував i впровадив у господарствах Полтавської i Херсонської губерній. Грізно застерігав, що за безтурботного ставлення людини до прогресуючого висушування українських степів вони в недалекому майбутньому «перетворяться у безплідну пустелю». Пропонував організувати по всій Україні широку мережу дослідних полів i дослідних станцій з метою вирішення злободенних питань землеробства. Встановив взаємозв’язок посух і дифляційних процесів. Однією з безсмертних заслуг науковця є правильний висновок, що причиною посух, а отже, і неврожаїв у південних губерніях є не сума атмосферних опадів, які випадають щороку, а нездатність розпорошеного, безструктурного і розпиленого грунту увібрати, акумулювати і віддати рослинам воду і наявні в ній елементи азотного і зольного живлення. Довів необхідність підтримання поверхні грунту в розпушеному стані і поглиблення орного шару з метою боротьби з посухою. Розробив комплекс заходів для боротьби з ерозією грунту. Головною причиною виснаження українських степів на воду вважав зміну не клімату, а поверхні грунту. Важливе значення у поліпшенні водного режиму надавав водоутримувальній здатності, вологоємкості, структурному стану, водопроникності та іншим агрофізичним властивостям грунту, а також мульчуванню поля рослинними рештками. Пояснив причини більш вологого клімату вітчизняних степів у минулому. З вичерпною повнотою вказав способи створення сталого, екологічно безпечного, економічно обгрунтованого землеробства, якомога найбільш адаптованого до степових ландшафтів.
Ключові слова: степ, посухи, ґрунт, вологість, степове землеробство, снігозатримання, культурний стан, обробіток.
 
Посилання: 
1. Примак І.Д., Войтовик М.В. Ерозія i технологія обробітку ґрунту: історія розвитку наукових поглядів до початку другої половини 20 століття. Агробіологія, 2015, 2(121). С. 5–12.
2. Землеробство на еродованих ґрунтах / Примак І.Д. та ін. Вінниця:ТОВ «ТВОРИ», 2018. С. 23–33.
3. Соболев С.С. Развитие эрозионных процессов на территории европейской части СССР и борьба с ними. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1948, Т. 1. 487 с.
4. Примак І.Д., Примак О.І. Історичні аспекти формування примітивних систем землеробства в Україні. Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. 2006. 43. С. 13–19.
5. Примак І.Д., Примак О.І. Примітивні системи землеробства в Україні: історія їх розвитку i агротехнічні основи: наукові записки Академії наук вищої освіти України. Київ: Вид-во АН ВО України, 2008. С. 97–108.
6. Примак І.Д., Примак О.І. Історія розвитку i становлення примітивних систем землеробства в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Біологія. 2008. Вип. 24. С. 221–226.
7. Примак І.Д., Ряба О.І. Еволюція цілинної i перелогової систем землеробства в Україні. Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Сільськогосподарські науки. Вінниця, 2012. Вип. 6. № 68. С. 3–17.
8. Примак І.Д., Примак О.І. Історичні аспекти формування екстенсивних систем землеробства в Україні. Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. 2007. 50. С. 5–13.
9. Землеробство: підручник / Примак І.Д. та ін. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2020. С. 446–478.
10. Советов А.В. О системах земледелия: избр. соч. Москва: Сельхозгиз, 1950. С. 235–419.
11. Соболев С.С. Защита почв от эрозии. Москва: Изд-во с.-х. литературы, журналов и плакатов. 1961. 231 с.
12. Історія агрономічної науки і техніки: навчальний посібник / Примак І.Д. та ін. Вінниця: ТОВ «Нілан – ЛТД», 2014. С. 68–90.
13. Костычев П.А. О борьбе с засухой в черноземной области посредством обработки полей и накопления на них снега: избранные труды. Москва: Изд.-во АН СССР, 1951. С. 450–530.
14. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь: 5-е издание в пользу пострадавших от неурожая. С.-Петербург: Типография Е. Евдокимова, Б. Итальянская, № 11, 1892. 96 с.
15. Высоцкий Г.Н. Материалы по изучению черных бурь: труды экспедиции лесного департамента. С.-Петербург, 1894. С. 33–48.
16. Г.М. Висоцький – лісівник, ботанік, ґрунтознавець, еколог i географ (до 80-річчя з дня смерті) / Примак І.Д. та ін. Сучасні виклики i актуальні проблеми лісівничої освіти, науки та виробництва: матеріали I Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Біла Церква: БНАУ, 2021. С. 10–14.
17. Ротмистров В. Сущность засухи по данным Одесского опытного поля. Одесса, 1913. 28 с.
18. Тимирязев К.А. Борьба с засухой: соч. Москва: Сельхозгиз, 1937. Т. 3. С. 123–178.
19. Шишкин А.Н. К вопросу об уменьшении вредного действия засух на растительность. С.-Петербург, 1876. 121 с.
20. Измаильский А.А. Как высохла наша степь. Полтава: Типография Л. Фришберга, 1883. 68 с.
21. Измаильский А. Влажность почвы и грунтовая вода в связи с рельефом местности и культурным состоянием поверхности почвы. Результаты исследований влажности почвы в Полтавском уезде с 1886 по 1893 год. Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1894. 323 с.
22. Воропай Г.В. Сільськогосподарське використання осушуваних земель гумідної зони України в умовах реформування аграрного сектору та змін клімату. Вісник аграрної науки. 2020. № 11. 63 с.
23. Кузін Н.В. Реабілітація деградованих i малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення: монографія. Суми: Мрія – 1, 2016. С. 42–43.
24. Либих Ю. Основы земледелия. С.-Петербург: Изд-во Вольного экономического общества, 1855. 123 с.
25. Еволюція теоретичних i практичних основ переходу від полицевого до безполицевого i поверхневого обробітку ґрунту в Україні до середини першої половини 20 ст. / Примак І.Д. та ін. Агробіологія, 2018. 1 (138). С. 17–27.
26. Еволюція теоретичних i практичних основ переходу від полицевого до безполицевого i поверхневого та нульового обробітків ґрунту в Україні з середини першої половини 20 ст. до сьогодення / Примак І.Д. та ін. Агробіологія, 2018. 2. С. 6–17.
27. Механічний обробіток ґрунту: історія, теорія, практика: навчальний посібник / Примак І.Д. та ін. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. С. 128–164.
28. Пономарев В.П. Агрономическая наука Бессарабии в 1812–1917 гг. Кишинев: Штиинца, 1981. С. 79–81.
29. Бертенсон В. По хозяйствам юга России (Херсонская и Подольская губ.): записки Императорского общества сельского хозяйства южной России. 1901. С. 11–12.
30. Почвозащитное земледелие / под общ. ред. А.И. Бараева. Москва: Колос, 1975. С. 232–241.
31. Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному землеробстві: наукова монографія. Національний аграрний університет України / за ред. М.К. Шикули. Київ: П.Ф. «Оранта», 1998. 680 с.
32. Шевченко М.В. Наукові основи систем обробітку ґрунту в умовах нестійкого та недостатнього зволоження: монографія. Харків: ХНАУ, Майдан, 2019. 210 с.
33. Танчик С.П., Цюк О.А., Центило Л.В. Наукові основи систем землеробства: Монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. 314 с.
34. Єщенко В.О., Опришко В.П., Копитко П.Г. Сівозміни лісостепової зони. Умань, 2007. С. 18–26.
35. Сівозміни: підручник / Танчик С.П. та ін. Київ: ЦП Компринт, 2019. С. 143–149.

 

Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon prymak_2022-1-53-62.pdf482.55 КБ