Ви є тут

Основні критерії оцінювання ефективності і протиріч у процесі реалізації сівозмін

Досліджено характер суб’єктивного позиціонування щодо значення сівозмін у землеробстві з багатьох поглядів, а саме – агрохімічного, біологічного, геологічного та енергетичного. Це зумовлює переконання, що сівозміна виникла як необхідність розумної взаємодії людини з природою, бережливого ставлення до неї. Однак комплексний еколого-біосферний підхід до пізнання суті сівозміни вимагає вирішення певних протиріч, які виникають за реалізації сучасних систем землеробства. На основі даних багаторічних польових дослідів розраховано основні показники біологічного колообігу вуглецю гумусу в чорноземному грунті. В основу розрахунку покладено баланс гумусу як різницю між кінцевим і вихідним умістом і запасами в ґрунті під різними сівозмінами. Встановлено, що сумісне внесення органічних і мінеральних добрив позитивно вплинуло на баланс гумусу і азоту в ґрунті та, у підсумку, на врожайність культур і продуктивність сівозмін. На цьому фоні удобрення відмічається позитивний баланс гумусу (+1,29 т/га) і загального азоту (+80 кг/га) у ґрунті. Посилення органічної системи удобрення через використання, окрім власне гною, побічної продукції культур – соломи зернових колосових, гороху, стебел кукурудзи, сприяло формуванню позитивного балансу гумусу і азоту в ґрунті: щорічне нагромадження гумусу становило 0,28 т/га, азоту – 14 кг/га. Завдяки гуміфікації рослинних решток зернових культур, гороху і багаторічних бобових трав упродовж 7-річного терміну досліджень у ґрунті контрольної сівозміни 1 утворювалося гумусу 2,85 т/га, у сівозміні 14 з травами – 7,0, решті сівозмін – від 3,4 до 4,0 т/га. Назагал у сівозміні без добрив упродовж означеного терміну мінералізувалося 5,5 % від вихідного запасу гумусу, або 8,9 т/га. Якщо додати до цього ще приблизно 3 т/га гумусу, розкладання якого в процесі мінералізації було компенсовано через рослинні рештки, то за вказаний період розклалося приблизно 12 т/га гумусу. Ця величина мінералізації характеризує параметри біологічного кругообігу гумусу в контрольній сівозміні.

Ключові слова: ґрунт, добрива, сівозміни, урожайність культур, продуктивність сівозмін, рослинні рештки, гуміфікація, гумус, мінералізація гумусу, баланс гумусу.

 

Посилання: 
 
1. Жученко А.А. Стратегия адаптивной интенсификации сельського хазяйства. Пущино, 1994. 148 с.
2. Odum E.P. Basic Ecology. Sauners Publ.Comp. Phyladelphija, 1983. P. 16–79.
3. Гринченко Т.О., Кошкалда І.В., Роман Б.В. Щодо визначення економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. Вісник аграрної науки. 2012. № 4. С. 67–71.
4. Иванов А.Л. Критерии оценки эффективности севооборотов во Владимирском ополье. Аграрная наука. 1996. № 5. С. 23–25.
5. Манько Ю.П., Танчик С.П., Примак І.Д. Зміст сучасних систем землеробства в Україні та пропозиції щодо їх класифікації. Вісник аграрної науки. 2015. № 12. С. 17–21.
6. Єщенко В.О. Місце науково обґрунтованих сівозмін у сучасному землеробстві. Вісник Уманського НУ садівництва. 2014. № 2. С. 3–6.
7. Сайко В.Ф. Проблема забезпечення ґрунтів органічною речовиною. Вісник аграрної науки. 2003. № 5. С. 5–8.
8. Скрильник Є.В., Кутова А.М., Гетманенко В.А. Зміни органічної речовини чорноземів під впливом тривалого сільськогосподарського використання. Посібник українського хлібороба. 2016. Т. 1. С. 121–123.
9. Баланс гумусу в короткоротаційній сівозміні Правобережного Лісостепу України залежно від систем удобрення чорнозему типового / Примак І.Д. та ін. Агробіологія. 2020. № 1. С. 151–159.
10. Яцук І., Панасенко В. Ґрунти потребують захисту. Віче: журнал Верховної Ради України. 2013. № 15. URL: http://veche.kiev.ua/journal/3785/
11. Балюк С.А., Даниленко А.С., Фурдичко О.І. Звернення до керівництва держави щодо подолання кризової ситуації у сфері охорони земель. Вісник аграрної науки. 2017. № 11. С. 5–8.
12. Молдован В.Г., Квасніцька Л.С. Залежність показників родючості чорнозему опідзоленого від сівозмінного чинника та систем удобрення. Вісник аграрної науки. 2012. № 5. С. 16–18.
13. Іваніна В.В. Оптимізація зерно-бурякової сівозміни в умовах біологізації землеробства. Вісник аграрної науки. 2012. № 6. С. 10–14.
14. Панченко О.Б. Відтворення родючості чорнозему типового залежно від систем основного обробітку ґрунту і удобрення в зернопросапній сівозміні Правобережного Лісостепу України: автореф. дис. ... канд. с.-г. наук: 06.01.01. Київ, 2016. 22 с.
15. Кривенко А.І. Агробіологічні основи технологій вирощування озимих зернових культур у Південному Степу: монографія. Вінниця: Нілан ЛТД, 2018. С. 106–108.
16. Гангур В.В. Агробіологічні основи формування сівозмін різної ротації в Лівобережному Лісостепу України: автореф. дис. ... д-ра. с.-г. наук: 06.01.01. Чабани, 2019. 54 с.
17. Застосування мітки 15N в агрохімічних дослідженнях / Захарченко І.Г. та ін. Землеробство. Київ: Урожай, 1974. Вип. 36. С. 43–49.
18. Mazur G.A., Yermolayev N.N. Some features of humus accumulation mechanisms in a sod-podzolic loamy sandy soil as related to liming and fertilization. Soviet Soil Sci. 1985. № 4. P. 58–64.
19. Цвей Я.П. Родючість ґрунтів і продуктивність сівозмін: монографія. Київ: Компринт, 2014. С. 78–86, 331 с.
20. Трус О.М. Біологічна активність чорнозему опідзоленого після тривалого застосування добрив у польовій сівозміні. Агробіологія. 2018. Вип. 1. С. 106–114.
 
Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon prymak_karpuk_1_2021.pdf434.68 КБ