Ви є тут

БАЛАНС ГУМУСУ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМ УДОБРЕННЯ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО

Чотирирічними (2015–2018 рр.) дослідженнями Білоцерківського НАУ доведено, що важливим джерелом утворення грунтового гумусу є рослинні рештки і нетоварна продукція культур польової п’ятипільної зернопросапної сівозміни. На неудобрених ділянках, удобрених 8 т/га гною + N76P64K57, 12 т/га гною + N95P82K72і 16 т/га гною + N112P100K86, частка гумусу, утвореного завдяки гуміфікації рослинних решток, становила відповідно 51,4; 40,3; 37,7 і 36,1 %, гною – 0; 15,3; 17,2 і 18,7 %, побічної продукції рільництва – 44,0; 40,8; 41,7 і 42,1 %, зеленої маси гірчиці білої – 4,6; 3,6; 3,4 і 3,1 %. З підвищенням рівня внесених добрив цей показник щодо рослинних решток і зеленого добрива зменшується, а гною – дещо зростає.
На неудобрених варіантах баланс гумусу під просапними (соняшником і кукурудзою) від’ємний, під рештою культур сівозміни – додатний. На удобрених ділянках під всіма культурами цей показник додатний. За внесення найвищої норми добрив щорічний приріст маси грунтового гумусу становить 1,1 т/га.

За умови відчуження з полів сівозміни нетоварної продукції рільництва баланс гумусу від’ємний на всіх варіантах досліду.

З рослинними рештками, побічною рослинницькою продукцією і зеленою масою гірчиці білої надійшла до грунту така кількість гумусу, яка рівноцінна внесенню відповідно 14–33, 12–36 і 1,3–2,6 т гною на гектар ріллі.

За нульового, першого, другого і третього рівнів удобрення до грунту надійшло відповідно 4,08; 5,98; 7,46 і 8,73 т рослинних решток, з яких 68–71 % кореневі, а решта (29–32 %) – наземні.

З підвищенням рівня внесених добрив зростає частка побічної продукції культур сівозміни. У сої, пшениці озимої, соняшнику і ячменю ярого з підвищенням норм добрив більший приріст наземної, ніж кореневої маси.
Найвища продуктивність одного гектара ріллі сівозміни (5,63 т сухої речовини, 7,84 т кормових одиниць, 0,671 т перетравного протеїну) отримана за внесення 16 т гною + N112P100K86, однак найбільш економічно доцільною нормою добрив є 12 т гною + N95P82K72.
Ключові слова: баланс гумусу, грунт, добрива, урожай, побічна продукція, рослинні рештки, сівозміна, культури, коефіцієнт екологізації, продуктивність.

 

Посилання: 
1. Балюк С.А., Даниленко А.С., Фурдичко О.І. Звернення до керівництва держави щодо подолання кризової ситуації у сфері охорони земель. Вісник с.-г. науки, 2017. № 11. С. 5–8.
2. Періодична доповідь. Про стан грунтів на землях сільськогосподарського призначення України / ред. Яцука І.П. Київ. 2015. 118 с.
3. Заришняк А.С., Цвей Я.П., Іваніна В.В. Оптимізація удобрення та родючості грунту в сівозмінах / за ред. А.С. Заришняка. Київ: Аграр. наука, 2015. С. 48–49, 185 с.
4. Танчик С.П., Цюк О.А., Центило Л.В. Наукові основи систем землеробства: монографія. Вінниця: Нілан-ЛТД, 2015. С. 97–98, С. 255–256.
5. Цвей Я.П. Родючість грунтів і продуктивність сівозмін: монографія. Київ: Компринт, 2014. С. 78–87, 331 с.
6. Кривенко А.І. Агробіологічні основи технологій вирощування озимих зернових культур у Південному Степу України: монографія. Вінниця: Нілан-ЛТД, 2018. С. 106–108.
7. Бойко П.І., Коваленко Н.П., Опара М.М. Ефективні різноротаційні сівозміни у сучасному землеробстві. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2014. № 3. С. 20–32.
8. Скрильник Є.В., Кутова А.М., Гетманенко В.А. Зміни органічної речовини чорноземів під впливом тривалого сільськогосподарського використання. Посібник українського хлібороба. 2016. Т. 1. С. 121–123.
9. Материнський П.В. Агротехнічне значення зернобобових культур у короткоротаційних сівозмінах. Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67. С. 82–87.
10. Гангур В.В. Агробіологічні основи формування сівозмін різної ротації в Лівобережному Лісостепу України: автореф. дис. ... д-ра с.-г. наук: 06.01.01. Чабани, 2019. 54 с.
11. Панченко О.Б. Відтворення родючості чорнозему типового залежно від систем основного обробітку ґрунту і удобрення в зернопросапній сівозміні Правобережного Лісостепу України: автореф. дис. ... канд. с.-г. наук: 06.01.01. Київ, 2016. 22 с.
12. Сайко В.Ф. Проблема забезпечення ґрунтів органічною речовиною. Вісник аграрної науки. 2003. № 5. С. 5–8.
13. Гриник І.В., Бакун Ю.О., Єгоров О.В. Продуктивність сівозмін Полісся залежно від способів використання соломи на добриво. Зб. наук. пр. ІЗ НААН. Київ, 2003. Спец. вип. С. 42–48.
14. Драган М.І. Ефективність соломи при удобренні проса в Лісостепу. Зб. наук. пр. ІЗ НААН. Київ. 2003. Спец. вип. С. 99–105.
15. Заришняк А.С., Руцька С.І., Колібабчук Т.В. Добрива, врожайність та винос елементів живлення. Цукрові буряки. 2002. № 1. С. 6–7.
16. Попов П.Д., Деревягин В.А. Солома – органическое удобрение. Москва: Агропромиздат, 1988. С. 92–106.
17. Іваніна В.В. Біологізація удобрення культур у сівозмінах: монографія. Київ: Компринт, 2016. С. 63–82, С. 282–283.
18. Органические удобрения: справочник / П.Д. Попов и др. Москва: Агропромиздат, 1988. С. 18–22.
19. Станков Н.З. Корневая система полевых культур. Москва: Колос, 1964. 280 с.
20. Чесняк Г.Я., Бацула О.О., Дерев’янко Р.Г. Параметри гумусового стану грунтів. Забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в грунті. Київ: Урожай, 1987. С. 77–91.
 
Завантажити статью: 
ДолученняРозмір
PDF icon prymak_1_2020.pdf914.66 КБ