Газони займають значну частку серед міських зелених насаджень та відіграють важливу санітарно-гігієнічну та естетичну роль. Їх довговічність і декоративність забезпечується використанням стійких злакових видів та збалансованих травосумішей, адаптованих до умов вирощування. Досліджено, що найбільш поширеними представниками рудеральних рослин на газонах різного функціонального призначення Уманського національного університету є кульбаба лікарська (Taraxacum officinale (L.) Weber ex F.H.Wigg.), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), подорожник великий (Plantago major L.), пирій повзучий (Elymus repens (L.) Gould), деревій звичайний (Achillea millefolium L.), мишій зелений (Setaria viridis (L.) P.Beauv.). Визначено, що рівень забур’яненості газонних ділянок території УНУ переважно є помірним та середнім (3–4 бали). Найбільш засмічені бур’янами спортивні газони, де рудеральні рослини місцями витісняють культурні трави. З’ясовано, що характер змикання травостою на декоративних газонах здебільшого зімкнуто-мозаїчний, тимчасом на спортивних – роздільно-груповий і мозаїчно-груповий, що зумовлено значним антропогенним навантаженням. Щільність пагонів у декоративних газонів становила 75–118 шт./100 см², у спортивних газонів цей показник не перевищував 67 шт./100 см². У результаті комплексного оцінювання якості газонних покривів визначено, що декоративний газон, який знаходиться у партерній частині університету можна віднести до категорії газонів хорошої якості. Якість спортивних газонів на території – помірна та погана, що вказує на необхідність їх відновлення.

Ключові слова: газонний покрив, декоративність, забур’яненість, якість травостою, характер змикання, проєктивне покриття.