Досліджено особливості формування врожайності 72 генотипів картоплі різних груп стиглості за контрастних гідротермічних умов 2022–2025 рр. у зоні Житомирського Полісся. Обліки проводили на 65-ту (Т1), 80-ту (Т2) добу від садіння та за кінцевого збирання (Т3). Встановлено істотну варіабельність темпів накопичення врожаю за роками. У сприятливі 2022 та 2025 рр. швидкість формування врожаю в період Т1–Т2 становила 0,40–0,51 т/га/добу, тимчасом у 2023 р. знизилася на 43–58 % (P < 0,001). Найбільш критичною виявилася фаза Т2–Т3 (80–115-та доба), де в посушливому 2023 р. темпи накопичення зменшилися на 69–86 % порівняно з 2022 р. (P < 0,001). Кінцева врожайність у сприятливі роки становила 23–28 т/га, тимчасом у 2023 р. знизилася у 2,5–2,7 раза (P < 0,001). В 2024 р. за умов екстремальної посухи врожайність була на 20–28 % нижчою за рівень 2022 р. (P < 0,001), а міжгрупові відмінності нівелювалися (P > 0,05). Коефіцієнт варіації зростав до 39 % у стресові роки. Середньостиглі генотипи реалізували найвищий продуктивний потенціал у сприятливі роки (до 28,2 т/га в 2025 р., P < 0,01), однак характеризувалися більшою варіабельністю за посухи. Ранні форми мали нижчий максимум продуктивності, проте демонстрували відносно стабільнішу реакцію. Аналіз пластичності засвідчив зростання β-коефіцієнтів упродовж вегетації. На етапі Т1 всі групи характеризувалися стабільним типом реакції (β < 1). На момент основного збирання середньостиглі генотипи переходили до інтенсивного типу (β = 1,04), тимчасом ранні (β = 0,81) та середньоранні (β = 0,91) зберігали стабільний або середньопластичний тип адаптації. Встановлено сильні кореляційні зв’язки між продуктивністю та показниками водного і температурного режимів. Кінцева врожайність найтісніше пов’язана зі швидкістю накопичення в період Т2–Т3 (r = 0,973; P < 0,001), індексом вологості ґрунту GWET (r = 0,912; P < 0,001) та кількістю днів із Tmax > 30 °C (r = –0,879; P < 0,001). Побудована регресійна модель (R² = 0,972; P < 0,0001) показала, що кожне збільшення GWET на 0,1 підвищує врожайність на 1,8 т/га, тимчасом кожен додатковий день спеки знижує її на 0,48 т/га. Доведено, що визначальним періодом формування врожайності є фаза Т2–Т3, а ключовими лімітуючими чинниками – дефіцит доступної ґрунтової вологи та кількість днів із Tmax > 30 °C у липні–серпні. Отримані результати можуть бути використані для прогнозування продуктивності генотипів картоплі за умов міжрічної кліматичної мінливості.

Ключові слова: картопля, селекційний матеріал, екологічна пластичність, динаміка накопичення врожаю, гідротермічний стрес, дефіцит вологи, Tmax > 30 °C, GWET, β-коефіцієнт, прогнозна модель, адаптивність, Житомирське Полісся.