Забруднення довкілля екотоксикантами природного та антропогенного походження створює ризики негативного впливу на стан довкілля, біоту екосистем, зокрема і людину. Наведено основні джерела екотоксичних забрудників та проведено аналіз ризиків, що можуть виникнути. З огляду на неоднозначність визначення поняття ризик, обговорюється тлумачення цього терміна. Виділено підхід щодо визначення ризику як вірогідність певних несприятливих подій чи процесів з урахуванням можливих наслідків. Вказано на взаємозв’язок екологічних ризиків з надійністю екосистем. Оцінка екологічного ризику є складним процесом, який стосується виявлення ймовірності виникнення оборотних або незворотних змін у структурі та функціях екосистем у відповідь на антропогенний або природний вплив. Кількісною мірою ризику як загрози небезпеки є добуток вірогідності несприятливого наслідку події і очікуваного збитку внаслідок події. Значна увага приділена оцінюванню можливих екологічних ризиків для агроекосистем, що пов’язані з порушенням стану довкілля, впливом на здоров’я людей, імовірним потраплянням токсичних речовин у харчові продукти та корми для свійських тварин. Екологічні ризики в агроекосистемах виникають, зокрема, внаслідок застосування засобів захисту рослин (пестицидів) та надмірного використання агрохімікатів. Водночас процес управління ризиками в агроекосистемах передбачає вибір і використання методів для зменшення ризику, зокрема, застосування заходів регулювання впливу екотоксикантів через обмеження використання та заборони найбільш токсичних. Вивчення екологічного ризику є необхідним для розуміння впливу шкідливих чинників на компоненти навколишнього природного середовища. Акцентується увага, що керування ризиками в сільському господарстві мають бути спрямовані на збереження оптимального стану агроекосистеми та захист здоров'я людини.

Ключові слова: екологічні ризики, навколишнє природне середовище, екотоксиканти, оцінка, небезпека, агроекосистема, пестициди.