Спостереження за інтенсивністю емісії СО₂ на дерново-підзолистому ґрунті у полі ріпаку озимого показали її залежність від систем удобрення, вапнування, сезонної динаміки температури повітря, умов зволоження та кислотності ґрунту. В літній період відзначається зростання виділення діоксиду карбону, що пов’язано із максимальною біологічною активністю ґрунту. Встановлено, що у фазу весняної розетки за внесення N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀ і 0,5 дози Нг доломітового борошна інтенсивність емісії була найвищою – 121,3 і 130,1 мг СО₂/кг ґрунту/добу. Найменший показник випаровування діоксиду карбону (116 мг/кг ґрунту) зафіксовано за внесення 1,5 дози Нг доломітового борошна на фоні того самого удобрення. Відмічено, що у фазу бутонізації та цвітіння за температури повітря 15,2–18,4 °С і запасу продуктивної вологи в 0–20 см шарі ґрунту 10,8–14,6 мм спостерігається зниження емісійних потоків діоксиду карбону за дії доломітового борошна на 5–20 % до контролю і на 6–23 % до фону N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀. У цей період вегетації культури спостерігали найнижчі потоки СО₂ із ґрунту – 100,9 мг/кг за внесення доломітового борошна у дозі 1,5 Нг на фоні удобрення за величини на контролі 105,7 мг СО₂/кг ґрунту/добу. Подібну тенденцію виявлено у фазу технічної стиглості ріпаку озимого. За температури повітря 28,6 °С і запасу продуктивної вологи ґрунту 9,3 мм (0–20 см шар) показник емісії діоксиду вуглецю для зазначеної дози вапнування і удобрення був на рівні 60,3 мг СО₂/кг/добу. Слід відзначити, що на контролі і за внесення N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀ (фон) зниження кислотності дерново-підзолистого ґрунту до 4,1– 4,0 од. рН_КСl спричинило збільшення рівня продукування ґрунтом СО₂ впродовж вегетації ріпаку. Доведено, що застосування доломітового борошна у дозі 1,5 Нг на фоні N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀ зумовило повніший нейтралізуючий ефект і на 6,4–22,2 % зниження інтенсивності емісії СО₂.

Ключові слова: ріпак озимий, емісія СО₂, удобрення, меліоранти, кислотність ґрунту, продуктивність.