У статті розглянуто мікофлору ґрунту за різного напряму використання сільськогосподарських угідь за інтенсивного вирощування сільськогосподарьких культур. Визначено видовий та якісний склад мікофлори ґрунту залежно від напряму використання сільськогосподарських угідь (садівництво та польові сівозміни). В умовах Вінницької області досліджено кількісний та видовий склад грибних угрупувань сірого лісового ґрунту за інтенсивного садівництва і рослинництва. Дослідження проведено в умовах Тиврівського району Вінницької області на прикладі сільгоспугідь ТОВ «Агро-Еталон». Мікроорганізми ґрунту – зручний об’єкт спостережень. На основі аналізу літературних джерел встановлено визначальну функцію мікроорганізмів у збереженні гомеостазу, відновленні родючості ґрунтів та формуванні врожаю сільськогосподарських культур. За результатами досліджень визначено найбільш розповсюджені види мікроміцетів ґрунту, які є характерними для обох досліджуваних об’єктів: Penicillium rubrum, P. variabile, P. canescens, Arthrinium phaeospermum, Mortierella alpina, Trichoderma harzianum, T. viride та Fusarium graminearum. Структура мікробного ценозу і співвідношення чисельності еколого-трофічних груп мікроорганізмів різняться залежно від напряму використання сільськогосподарських угідь. Встановлено, що ґрунти яблуневого саду за інтенсивного садівництва містили меншу загальну кількість тисяч колонієутворювальних одиниць на грам ґрунту, сапротрофних видів грибів та представлені значно меншим переліком родів грибів порівняно з ґрунтом під інтенсивним рослинництвом. Водночас ґрунти під плодовими насадженнями характеризувались вищою часткою патогенних, потенційних токсиноутворювальних видів грибів та грибів-антагоністів від загальної кількості виділених видів грибів порівняно з ґрунтами, задіяними під сільськогосподарські культури.

Ключові слова: ґрунт, гриби, мікофлора, мікроміцети, інтенсивне садівництво, інтенсивне рослинництво.