Актуальність проблеми стабілізації урожайності та підвищення якості зерна пшениці озимої обумовлена глобальними вимогами продовольчої безпеки, необхідністю мінімізації негативного антропогенного впливу на агроекосистеми та важливістю переходу до органічного землеробства в Україні. Проведено дослідження впливу різних сидеральних попередників (горох, вика яра, редька олійна, гірчиця жовта та розторопша плямиста) на продуктивність та якісні характеристики зерна пшениці озимої впродовж 2024–2025 рр. в умовах Правобережного Лісостепу України. Основна мета роботи полягала у науковому обґрунтуванні ефективності сидерації як біологічного джерела живлення в умовах відсутності мінеральних добрив та визначенні її здатності нівелювати негативну кореляцію між урожайністю та якістю. Використання сидератів забезпечує стабільний та значущий приріст врожаю пшениці озимої порівняно з контролем (чорний пар). Найефективнішими виявилися бобові сидерати (наприклад, після гороху приріст врожаю сягав 42,6 % у 2025 р.), що підтверджує їхнє значення як джерела біологічного азоту. Бобові сидерати також підвищують якісні показники зерна (вміст білка до 10,9 %, клейковини до 14,8 %) та покращують його технологічні характеристики (зниження вологості до 12,8 %, підвищення натури). Водночас, застосування товарного гороху на зерно та розторопші плямистої як попередників визнано недоцільним через значне зниження урожайності (на 14,3 і 27,6 % відповідно) та погіршення якості зерна. Використання бобових сидератів забезпечує синергетичне зростання кількісних і якісних показників пшениці озимої, що є важливим для отримання продовольчого зерна високого класу та впровадження принципів органічного землеробства.

Ключові слова: сидерація, пшениця озима, урожайність, якість зерна, білок, клейковина, вологість, органічне землеробство.