У статті наведено детальний аналіз впливу просторово-структурних особливостей соснових лісів на динаміку популяцій стовбурових шкідників у різних природних умовах середовища. Найбільш небезпечним серед фітофагів виявлено великого соснового довгоносика (Hylobius abietis), чорного (Hylastes ater), матового (H. opacus) та українського (H. angustatus) коренежилів, а також волохатого лубоїда (Hylurgus ligniperda), який швидко заселяє ослаблені ділянки. Згідно з поставленою метою роботи, було проаналізовано й виявлено закономірності просторового розподілу шкідників залежно від типу лісорослинних умов, щільності насаджень і вікової структури соснових культур. Встановлено, що найбільша чисельність фітофагів характерна для лісостепової частини регіону, особливо у свіжих суборах, а найвищий рівень відпаду спостерігається серед дерев із тонкою кореневою шийкою та недостатньо розвиненою механічною тканиною. Додатково охарактеризовано вплив привабливості культур і мікрокліматичних чинників (інсоляції, вологості, наявності вітровалів, нерівномірності ґрунтового покриву) на заселення сосен шкідниками. Доведено, що структурно стійкі та різновікові насадження мають вищу резистентність до біотичних загроз і здатні частково стримувати спалахи масового розмноження. Просторова мозаїчність лісових угруповань може слугувати як бар’єром, так і сприятливим середовищем для поширення фітофагів, що підкреслює важливість урахування просторово-структурних характеристик під час лісогосподарського планування та моніторингу. Подальші дослідження мають базуватись на проведенні оптимізаційних лісових заходів із урахуванням просторових чинників для мінімізації ризику масового розвитку стовбурових шкідників в умовах зміни клімату й зростання екологічної нестабільності.

Ключові слова: сосновий ліс, структурна стійкість, фітофаги сосни, популяційна динаміка, резистентність насаджень, просторові параметри.