У початковий період існування людство сприймало полювання як необхідний елемент для виживання, вбачаючи його як екзистенціальну необхідність. Проте в сучасному світі цивілізаційні трансформації перетворили природу цієї діяльності у джерело естетичного задоволення в природному середовищі. В роботі досліджено та обґрунтувано оптимальну чисельність та щільність основних видів мисливських тварин, що мешкають в лісових угіддях Черкаської області. Висвітлено особливості впровадження біотехнічних заходів у цьому контексті. Дослідження здійснювали польовими та камеральними методами за загальноприйнятою методикою. Об’єктом вивчення слугували території відведені під мисливські угіддя та популяції тварин, які знаходять в межах філії «Звенигородське лісове господарство». Охарактеризовано клімато-географічні умови Черкаської області, що є сприятливими для проживання значної кількості мисливських видів тварин. Таке поширення пояснюється природною зональністю території, в цьому випадку, зоною Лісостепу. Для Черкащини характерні типові представники як лісової, так і степової фауни: лось (Alces аlces, L.), козуля (Capreolus capreolus, L.), кабан (Sus scrofa, L.), олень плямистий (Cervus nippon, L.), благородний (Cervus elaphus, L.), заєць (Lepus europaeus, L.), лисиця (Vulpes vulpes, L.), борсук (Meles meles, L.), бобер (Castor fiber, L.), видра (Lutra lutra, L.), ондатра (Ondatra zibethicus, L.) тощо. Також можна зустріти степових, водоплавних та болотяних птахів. Втановлено, що оптимальна чисельність основних видів мисливських тварин в угіддях мисливського господарства філії «Звенигородське лісове господарство» залежно від середнього класу бонітету наступна (кількість голів): олень плямистий – 11, козуля – 58, кабан – 12, заєць – 155, куріпка – 155. Територія мисливського господарства охоплює частину лісового масиву з галявинами та лісовими болотами, а також орні землі, луки, серед яких розташовані болота і водойми. Бонітуванню піддавали лише площі угідь, які є характерними для певних видів мисливської фауни в різних стаціях їх перебування. Мисливські угіддя філії «Звенигородське лісове господарство» можна вважати повністю придатними для ведення мисливського господарства з урахуванням чисельності козулі, кабана, зайця-русака та водно-болотної дичини. Важливим аспектом слугують біотехнічні заходи для збереження та відтворення ресурсів мисливських тварин на вже досягнутому рівні.

Ключові слова: мисливські види тварин, природне середовище, лісова фауна, популяція, оптимальна чисельність видів, біотехнічні заходи.