Мета досліджень – дати оцінку особливостей формування генофонду гірчиці та її поширення у виробництві в Україні. Станом на 2023 р. в Реєстрі сортів рослин дозволених для використання в Україні налічується 40 сортів гірчиці, з них гірчиці білої 14 сортів або 35 % від загальної кількості. Найбільша кількість сортів гірчиці сарептської ярої – 42,5 % від загальної кількості, що обумовлено більшою потребою, оскільки всі інші види гірчиці висівають під зиму й наявна велика загроза їх загибелі у період перезимівлі, а за сівби гірчиці ярої такої загрози немає. Переважна кількість сортів рекомендовані для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Найінтенсивніше сортозміну проводять для сортів гірчиці білої та чорної, у реєстрі нових сортів гірчиці білої 57,2 %, чорної – 66,7 %. Гірчицю в Україні вирощували господарства усіх категорій і основні показники – площа сівби до збирання, урожайність зерна та валовий збір були обов’язковими для статистичної звітності до 2015 р., після цього в статистичні звітності її окремо не виділяють, що ускладнює облік та аналіз обсягів вирощування культури. Аналізування площ гірчиці до збирання показало, що основну кількість її вирощували у сільськогосподарських підприємствах у 2009 р. – 167,53 тис. га або 96,5 % від усієї площі. До 2015 р. площі посіву гірчиці значно зменшилися й становили у господарствах усіх категорій 58,8 тис. га або в 2,85 разів менше, порівняно з 2009 роком, а урожайність зерна збільшилась в середньому на 0,24 т/га. Підвищення урожайності забезпечило збільшення валового збору зерна гірчиці інтенсивним способом, хоча через зменшення площ до збирання валовий збір зерна знижувався.

Ключові слова: сорт, гірчиця біла, реєстр сортів, вид гірчиці, урожайність, зерно, зони вирощування.