З’ясовано особливості формування елементів структури урожаю та біологічної урожайності насіння пшениці озимої залежно від генотипу та різних технологій його вирощування.

Формування урожайності насіння пшениці озимої залежить від елементів структури урожаю, а саме: від кількості рослин, продуктивних стебел, зерен в колоску та маси зерна з одного колосу. Встановлено, що за базової технології вирощування насіння в середньому за три роки середньоранньостиглих та середньостиглих сортів не виявлено значної різниці з коефіцієнта кущення та маси зерен з колосу. Водночас, спостерігалася тенденція збільшення коефіцієнта продуктивного кущення та маси зерен з колосу середньостиглих сортів. Найбільший коефіцієнт продуктивного кущення (1,4) був у сорту Астарта, що забезпечило отримання найбільшої кількості продуктивних стебел (498 шт./м²), а маса зерен в колосі цього сорту була найменшою (1,4 г), урожайність насіння становила 6,97 т/га і була достовірно меншою, ніж інших сортів. Аналогічна залежність спостерігалася за вирощування сортів середньоранньостиглих. За найбільшої кількості продуктивних стебел (436 шт./м²) маса зерен в колосі була найменшою (1,6 г) сорту Борія і, відповідно – достовірно меншою була біологічна урожайність насіння порівняно з іншими сортами цієї групи стиглості. Зменшення кількості продуктивних стебел сприяло достовірному збільшенню маси зерен з колосу та біологічної урожайності. Застосування енергонасиченої технології забезпечило достовірне підвищення біологічної урожайності сортів обох груп стиглості, порівняно з базовою. Коефіцієнт кущення та кількість продуктивних стебел були більшими в середньостиглих сортів, що в комплексі з агротехнологічними заходами – підвищеними дозами добрив як основного, так і в підживлення, захистом посівів від хвороб (дворазовий обробіток посівів фунгіцидами) забезпечило отримання достовірно вищої урожайності, яка в середньому за сортами становила 7,60 т/га або була більша на 0,17 т/га, ніж середньоранньостиглих сортів. Застосування біологізованої технології вирощування насіння пшениці озимої забезпечило отримання найвищої біологічної урожайності насіння всіх сортів обох груп стиглості, порівняно як за базової, так і енергонасиченої технологій. У середньому за три роки середньостиглі сорти забезпечили достовірно вищу біологічну урожайність насіння порівняно з середньоранньостиглими.

За біологізованої технології вирощування у разі застосування мікроелементів та стимуляторів росту отримано більшу кількість продуктивних стебел завдяки вищому коефіцієнту продуктивного кущення, який за сортами був однаковим в межах кожної групи стиглості, що забезпечило отримання достовірно вищої біологічної урожайності насіння, порівняно з базовою та енергонасиченою технологіями. Біологічна урожайність насіння пшениці озимої залежала як від коефіцієнта продуктивного кущення, кількості продуктивних стебел та маси зерен з одного колосу, так і від сортових особливостей. Сорти різних груп стиглості по-різному реагували на технології вирощування насіння.

Ключові слова: структура урожаю, продуктивні стебла, коефіцієнт кущення, маса зерен, група стиглості.